6 червня закінчився п’ятирічний контракт генерального директора-художнього керівника Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Андрія Мацяка (загалом пан Мацяк очолював Театр 27 років. — Г.Я.). А вже наступного дня — 7 червня колективу «заньківчан» представили нового керівника театру — режисера Максима Голенка. Не лише актори, а й львівські театролюби знайомі з паном Максимом, оскільки два роки тому, у липні, на рідній сцені «заньківчани» зіграли «Тригрошову оперу» Бертольда Брехта, яку вперше було поставлено в Україні. Режисером постановки став на той час головний режисер київського «Дикого театру» та Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені Василя Василька Максим Голенко. Чому саме Голенко очолив театр, а не хтось з «заньківчанського» колективу, журналістка «ВЗ» запитала у речниці Театру імені Марії Заньковецької Олени Федорченко.

— Міністерство культури підписало з Максимом Голенком контракт на рік, — каже пані Олена. — Він є виконуючим обов’язки директора-художнього керівника Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.

— Але ж, наскільки мені відомо, пана Голенка призначили ще до того, як було оголошено конкурс на заміщення посади?

— Річ у тім, що у час війни, коли у країні оголошено воєнний стан, конкурсів не проводять. Міністерство само уповноважене призначати на посаду керівника театру людину, яка буде рік виконувати обов’язки. Про це розповіла під час представлення нашому колективу нового в.о. генерального директора заступниця міністра культури Галина Григоренко.

— А самі «заньківчани» нікого з акторів чи режисерів не пропонували на цю посаду?

— Напередодні актори організували збори, на яких висунули кандидата на посаду керівника Театру — колишнього директора-розпорядника Тараса Лисака. Було написано відповідного листа у Міністерство культури. Але до пропозиції «заньківчан» у міністерстві не дослухалися. На думку міністерства, колектив варто омолодити, зробити сучаснішим театр, бо, мовляв, театр — застарів і за формою, і за подачею. От тому, мабуть, і вирішили влити нову кров.

— У народі кажуть, «нова мітла по-новому мете…». Чи має намір пан Голенко зберегти колектив і ті вистави, які так люблять глядачі?

— Власне, запитували, чи через новаторство не будуть списані з репертуару вистави, які так люблять львів’яни і гості міста. Максим Голенко сказав, що наразі кардинальних змін не буде, буде вивчати ситуацію, дивитися акторів, знайомитися з колективом.

Про перший робочий день, а також про плани на найближчий рік я запитала у новопризначеного виконуючого обов’язки генерального директора Театру імені Марії Заньковецької Максима Голенка.

— Маю намір працювати так само як і у попередніх театрах, — сказав режисер. — Буду робити потужний український театр. Звісно, будемо і нові виставити ставити і трішечки трупу маю намір омолодити. Але усе це будемо робити ніжно, поступово. Розумію формат театру, у який вступаю, вірю, що усі разом зробимо з нього найпотужніший театр в Україні. Для цього маємо усі підстави — є режисери, яких ми запросимо, і є матеріал.

— Сам театр і колектив для вас — не новий, адже ви вже тут ставили «Тригрошову оперу»…

— Справді, маю гарний досвід спілкування і роботи і у цих стінах, і з цим гарним колективом. Ми зробили разом непоганий продукт, що був відзначений премією GRA.

— Театр імені Марії Заньковецької – це українська класика, до якої звикла львівська публіка. До прикладу, «Наталка Полтавка», «Ой не ходи, Грицю…». Ці вистави залишаться у репертуарі, чи маєте намір показувати глядачам сучасні постановки?

— Звісно, так не буде, що я прийшов, усе зняв і раптом з’явилися гостросоціальні вистави. Театр має свого глядача. Ми це цінуємо. І хочемо, щоб глядачі ходили у театр на свої улюблені вистави. Попри те, що репертуар маємо намір модернізувати, українську класику також будемо ставити. До прикладу, у Театрі імені Івана Франка є прекрасні режисери, які працюють з українською класикою. Усе це залишається. Ми будемо «розбавляти» репертуар потихенько і додавати щось нове. Так, щоб глядач звикав.

— Чи вже знаєте, якою буде вистава, з якої почнете нову сторінку свого життя у Театрі імені Марії Заньковецької?

— Так. Мав розмову з Наталкою Ворожбит, вона дає нам свій сценарій вистави про Володимира Івасюка. Це буде музична вистава, яку, сподіваюся, Львів полюбить.

— Директор театру — це не лише сцена і актори. Директор — це, насамперед, господар театру. Яким, на вашу думку, ви прийняли театр і що маєте намір робити у першу чергу?

— От саме зараз я з цим і розбираюся. Робити треба багато чого. Є історія з фасадом, є й інші історії… Сподіваюся, все зможемо вирішити.

Довідка «ВЗ»

Максим Голенко народився у 1978 році в Миколаєві, освіту здобув у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. З 2016 року — головний режисер недержавного «Дикого театру» (м. Київ), з 2020 року — головний режисер Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. Василя Василька. Максим Голенко поставив понад 50 вистав на сценах театрів Києва, Одеси, Львова, Івано-Франківська, Рівного, Миколаєва, Харкова.